Халявщик з Гальчина.
На карті Житомирщини є в Андрушівському районі село Гальчин. Воно приміське. Біля самісінького райцентру. І в ньому по вулиці Новій жив теперішній прокурор Ружинського району тієї Житомирщини Олександр Бабенков.
Про те, що він обійме такий високий пост мало хто вірив. Але те, що в нього був хист халявщика, то знали не тільки в хаті (він не одна дитина в сім’ї), але й на вулиці та в селі.
Особливо це дозріло після того, як у жовтні 2011 року він переступив поріг Ружинської прокуратури.
Першими відчули це колеги-підлеглі. «Дирки» запихалися ними справно заради діла, а він ділом скористовувався справно. До цього слідаком був, то практика набута.
І вже менше, як через рік роботи прокурор ружинщини 18 вересня 2012 року купляє собі чергову, але не рядову легковушку, а мерседес останніх років випуску.
Чи по кишені була така покупка? Судити читачам.
Згідно декларації загальний дохід прокурора за 2011 рік склав в межах 99 тисяч гривень. Вдома дружина з двома дітьми в декретній відпустці. Сам «з голочки» вдягається. Любить витребеньки, полювання. Одним словом - у хаті не хліб з водою.
І якщо від 99 тисяч відняти суму податків, витрати на утримання сім’ї та житла, то неважко полічити «чистий» залишок, на який можна робити таку покупку.
Запитується, то звідки ж грошенята?
Наступний рік його роботи «ознаменувався» квартирною епопеєю у кооперативному будинку. Не дивлячись ні на що, ігноруючи все і вся, квартиру надали його сім’ї.
Районна рада, де саме розглядалося і вирішувалося це питання, на догоду халявщику випалила залпом аж три рішення, змішавши все в купу: і статус, і реконструкцію, і навіть видачу ордера… Все і зразу…
Квартира у травні 2013 року визнана райрадою службовою, а у вересні 2014 за листом прокурора області нове керівництво райради вже підсувало районним депутатам проект рішення, щоб вивести її з числа службових. І чому? А тому, що Бабенков вже забажав її приватизувати. Депутатський здоровий глузд хоч тут взяв верх. Ця забаганка не була задоволена. А натомість між людьми понеслося: прокурор продав квартиру у Станишовці під Житомиром, має землі у Глибочиці і Вересах, що під обласним центром, будує собі особняк у Станишовці, то не дати йому розжитися ще за рахунок цієї квартири, підкреслюємо у кооперативному будинку. Нехай живе в цій квартирі, поки працює в районі.
До слова, проста квартирна арифметика. Загальна площа цієї квартири складає 100 квадратних метрів. Якщо один квадратний метр площі коштує, це по бідному, чотири тисячі гривень, то виходить кругленька сума - чотириста тисяч гривеників.
Кому ще таку халяву можна мати, як не 35-річному прокурору, за якихось півтора роки перебування в районі.
Чи не бачив, чи вдавав, що не бачив, як і його підлеглі й собі халявили.
Старший прокурор з дружиною розжився майже на чотири гектари землі у селі Топори, що за 15 кілометрів від райцентру. Чим і коли вони обробляють ці гектари топорівської ріллі мабуть поділяться досвідом з іншими.
Ще менший по чину прокурор прокуратури то накрив вірним синівським крилом батьківський бізнес, де в переліку кафе, магазини продовольчі та господарчі. Жоден з працівників офіційно не працевлаштований. Окремі через центр зайнятості, а окремі, кому байдуже до пенсійного стажу, роками дружать з конвертами від цих гендлярів. Зате прийоми потрібних людей, іменини та хрестини для прокурорських друзів сина тут проводять справно, з музикою навіть у дні сільської скорботи. Не бояться й весілля влаштовувати, хоч дипломованим поваром тут і не пахне. Щоправда іноді відвідувачі бігають у ФАП до фельдшерки за пігулками, бо животи заболять. Але то дрібниця. До великого поносу ж ще не дійшло…
… Так і пхається прокурорська гарба по долинах і горбаках, попід ставками, розораними лугами і пасовищами ружинщини. Хто слабший, той попадає під колеса гарби і платить, служить, доносить погоничам, ремствує на них, але тихенько собі в рукав… Хто небайдужий, сильніший, той пручається. На таких «поміч» звуть зверху. Коли й та виявляється безсилою проти правди і закону, то халявщики на цих верхняків кивають, а самі набираються хамства і простягають пітніючи рученьки для потиску тим, у кого програли, зі словами: «Приємно мати справу з сильними».
Про які морально-етичні принципи, про яке відмежування від будь-яких корисливих та приватних інтересів може йти мова. Їхня зверхність, зневажливість навіть до їхніх вчорашніх чаркувальників, не кажучи вже про простих смертних, чи тим більше тих, хто хоч слово їм поперек сказав, пре через верх. Хто такі зерна зронив у ці душі? Та недарма люди твердять: «Посієш вітер - пожнеш бурю».
Яку ж відразу, огиду вони викликають.
А ще більшу ті - хто в них за наводчика і «кошика». Серед таких опинився і найстарший даішник району. Чому?
Причини можуть бути різними. Можливо тому, що розкатує на нерозмитнених іномарках з краденими державними номерами на них. А можливо через те, що сіє і молотить сотню-півтори гектарів чужої земельки для своєї кишені. Чи металобрухт заготовляє, доручивши чорнову роботу місцевому авторитету Колі Батону. Чи багато чого іншого творить. Хоча за такі творіння ділиться з халявщиком. Останні іменини, відпустку, яку проводив халявщик разом з дружиною і дітьми у шикарних місцях Західної України, оплатив справно. Якраз перед цим два автопоїзди зерна кукурудзи продав.
Інші, йому подібні, також стараються: хто килимка, хто автошини до легковушки, а хто навіть табуретки, унітази чи кахель підносить. Нічим не гребує халявщик. Бере все, не кажучи вже про «капусту», розмір якої залежить від діла: простеньке - слабші суми, а складніше тягне на порядок вище. І з’являються такі, що несуть і дають. Між своїми діляться такою інформацією, а на люди її не виносять, бо страх. Бояться, бо бере без свідків… Профі…
На полювання йде. У баньку… Останню, на другий день нового року, головлікар району таку баньку суперову придумав (три на три), що аж до гикавки…
І всюди він халявщик, бо свого червінця знає куди вкласти, всунути. Своє ж бо.
Та про це в наступній історії, бо «колоритний» халявщик і його оточення.
| Всього коментарів: 1 | |
|
| |
